З метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя в частині належного фінансування та умов для функціонування судів, органів та установ системи правосуддя у 2025 році та 2026–2028 роках Вища рада правосуддя затвердила звернення до Уряду.

ЗВЕРНЕННЯ

до Кабінету Міністрів України

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини третьої статті 33 Бюджетного кодексу України Вища рада правосуддя до 1 березня року, що передує плановому, подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо пріоритетних завдань фінансового забезпечення судової влади та її незалежності.

1. Міжнародні стандарти

Фінансове забезпечення судів і суддів є невід’ємною складовою як незалежності окремого судді, так і незалежності всієї судової влади, на чому неодноразово наголошували міжнародні правові інституції, зокрема:

в Основних принципах щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що кожна держава-член повинна надати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції;

принцип ІІІ Рекомендації № R (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів визначає, що для створення відповідних умов праці, які дають можливість суддям ефективно працювати, необхідно, зокрема, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе. Також необхідно надавати в розпорядження суддів допоміжний персонал та відповідне обладнання, а також доручати виконувати несудові завдання іншим особам;

відповідно до пункту 6.1 Європейської Хартії про статус суддів від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов’язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість;

Консультативна рада європейських суддів (далі – КРЄС) у висновках неодноразово звертала увагу Комітету міністрів Ради Європи, що держави повинні переглянути існуючі процедури щодо фінансування та управління судами.

У Висновку № 1 (2001) КРЄС зазначено, що рівень оплати праці судді повинен гарантуватися конкретними законодавчими положеннями, бути захищеним від зменшення, і має діяти положення про його підвищення відповідно до вартості життя;

у Висновку № 2 (2001) КРЄС наголошено на необхідності забезпечення достатніх ресурсів для функціонування судів з тим, щоб уможливити їхнє функціонування згідно зі стандартами, викладеними у статті 6 Європейської конвенції з прав людини;

у Висновку № 10 (2007) КРЄС також наголошено, що хоча фінансування судів є частиною державного бюджету, воно не повинно залежати від політичних процесів. Рішення про виділення бюджетних коштів судам повинні прийматися із суворим додержанням судової незалежності. Процес прийняття в Парламенті бюджету судівництва повинен включати процедуру врахування точки зору судової влади. Якщо судова рада не має повноважень з управління судовою системою, вона повинна принаймні мати можливість надавати висновок щодо виділення мінімального бюджету, необхідного для функціонування системи правосуддя, та роз’яснювати її потреби для обґрунтування розмірів фінансування;

у Висновку № 11 (2008) КРЄС зазначено, що якість судових рішень безпосередньо залежить від обсягу фінансування судової системи. Суди не можуть ефективно функціонувати без адекватних людських та матеріальних ресурсів. Якщо таких ресурсів не вистачає, ефективна робота судової системи і досягнення високоякісного результату будуть неможливі;

у Висновку № 22 (2019) КРЄС вчергове зауважено, що обов’язком держав-членів є забезпечення достатніх ресурсів, щоби суди були в змозі виконувати судову роботу високої якості в інтересах суспільства. Це передусім потребує виділення фінансових коштів на призначення достатньої кількості суддів. Однак судді не працюють у судах самотужки. Тому потребується достатнє фінансування, щоб найняти кваліфікований судовий персонал, у тому числі помічників суддів.

Одним із заходів Плану дій Ради Європи для України на 2023–2026 роки «Стійкість, відновлення та відбудова», затвердженого Комітетом міністрів Ради Європи 14 грудня 2022 року, щодо підтримки системи правосуддя визначено, зокрема, підтримку функціонування й розвитку незалежної, ефективної та надійної системи правосуддя, включно з відновленням національної системи судів, подальшим зміцненням структурної незалежності судової влади, розширенням доступу до правосуддя та підвищенням ефективності правосуддя.

Підтримка також передбачатиме, з-поміж іншого, сприяння розробленню рішень, що ґрунтуються на європейській практиці, щодо таких питань, як фінансування судової системи та більш ефективний розподіл ресурсів судами, зменшення кількості нерозглянутих справ, робоче навантаження суддів, включно з методологією зважування справ, велика кількість вакансій у судовій системі, перевірка доброчесності, а також подальша цифровізація та заходи із протидії корупції.

23 червня 2022 року Європейська Рада узгодила надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу. Одночасно Україні висунуто низку вимог, які необхідно виконати на шляху до європейської інтеграції, з-поміж яких продовження судової реформи в Україні. Водночас реалізація судової реформи неможлива, зокрема, без забезпечення державою гарантій незалежності судової влади, у тому числі в частині фінансування.

У грудні 2023 року лідери Європейського Союзу погодили відкриття переговорів з Україною про вступ і вкотре підтвердили своє зобов’язання продовжувати активну підтримку країни та її народу доти, доки необхідно.

Європейський Союз офіційно відкрив переговори з Україною про вступ до Європейського Союзу на першій міжурядовій конференції у червні 2024 року.

17–19 вересня 2024 року в Брюсселі відбулися двосторонні перемовини Україна – ЄС за розділом 23 «Верховенство права та основоположні права та свободи», який охопив усі сфери правосуддя. Цьому процесу передувала плідна спільна робота всіх органів та установ системи правосуддя з підготовки письмових відповідей тривалістю понад 6 місяців. Наразі на завершальній стадії перебуває розроблення проєкту Дорожньої карти за сферою «Верховенство права». На виконання 30 стратегічних результатів за сферою «Правосуддя» заплановано близько 117 заходів, реалізація яких охопить наступні 3 роки.

Важливо наголосити, що під час Конференції з відновлення України (URC-2023) представники Європейської Комісії анонсували створення спеціального Фінансового інструменту для України, який передбачає фінансування до 50 млрд євро на чотирирічний період. У межах цієї ініціативи можуть бути залучені додаткові інвестиції від партнерів на суму ще 50 млрд євро.

Програма фінансової підтримки України від Європейського Союзу (Ukraine Facility) передбачає, що протягом 2024–2027 років 50 млрд євро від Європейського Союзу буде спрямовано на фінансування державного бюджету, стимулювання інвестицій, а також технічну підтримку в реалізації програми.

14 травня 2024 року Рада Європейського Союзу затвердила План для Ukraine Facility, який є основою для реалізації програми фінансової підтримки України від Європейського Союзу протягом 2024–2027 років.

6 червня 2024 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду щодо Плану для Ukraine Facility, що відкриває шлях для підписання відповідних документів про фінансування в рамках програми, а також подальшої реалізації Ukraine Facility у 2024–2027 роках.

Як зазначено в розділі 3 «Судова система» Плану для Ukraine Facility, основні напрями реформування на 2024–2027 роки, що також охоплені Компонентом І Ukraine Facility, включатимуть продовження реформи судової системи, спрямованої на відновлення довіри суспільства та бізнесу до судової системи (зокрема, шляхом відновлення прозорого та меритократичного відбору суддів, завершення добору та призначення суддів Конституційного Суду України відповідно до нової нормативно-правової бази, відновлення та завершення кваліфікаційного оцінювання діючих суддів і забезпечення зміцнення системи дисциплінарної відповідальності), а також створення нового адміністративного суду для розгляду справ, що пов’язані з центральними державними органами, та зміцнення існуючих інструментів доброчесності суддів. Важливо зосередитися на судовому управлінні шляхом реінжинірингу бізнес-процесів за підтримки цифрової трансформації для покращення ефективності, якості та доступності.

Запропоновані реформи в секторі правосуддя сприятимуть досягненню загальних цілей Ukraine Facility. Зокрема, повнофункціональна система правосуддя, яка гарантує верховенство права та захист прав людини, сприятиме зміцненню соціальної та економічної стійкості та прогресивній інтеграції в Європейський Союз і світові ринки, а також узгодженню законодавства з acquis Європейського Союзу з огляду на майбутнє членство України в Європейському Союзі.

За інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті Міністерства економіки України (https://me.gov.ua/), у грудні 2024 року Україна отримала транш у розмірі майже 4,1 млрд євро від Європейського Союзу за виконання індикаторів третього кварталу Плану для Ukraine Facility. Загалом за 2024 рік у межах ініціативи Ukraine Facility державний бюджет отримав 16,2 млрд євро.

Міністерство фінансів України на своєму офіційному вебсайті (https://mof.gov.ua/uk/budget-policy) анонсувало, що під час розроблення проєкту Державного бюджету України Міністерство фінансів України керується, зокрема, принципом, «розрахованим на майбутнє зростання»:

Кабінет Міністрів України перейшов на середньострокове публічне планування бюджету;

основні бюджетні параметри розраховані на найближчі три роки з прогнозом на поступове зростання та відновлення економіки;

передбачуваність бюджетної політики та прогнозування на кілька років уперед дасть змогу проводити системні глибокі реформи, підвищити інвестиційну привабливість і покращити бізнес-клімат.

З огляду на потребу у визначенні пріоритетних завдань фінансового забезпечення судової влади та її незалежності на 2026–2028 бюджетні роки Вища рада правосуддя звернулася до головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя, визначених статтею 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

2. Пріоритетні завдання фінансового забезпечення судової влади та її незалежності на 2026–2028 роки

2.1. Вища рада правосуддя

З метою виконання Вищою радою правосуддя повноважень та досягнення цілей державної політики у сфері діяльності системи правосуддя пріоритетними завданнями фінансового забезпечення Вищої ради правосуддя є повноцінне забезпечення процесуальної діяльності Вищої ради правосуддя за рахунок достатнього обсягу фінансування поточних видатків та видатків розвитку.

Очікуваними ключовими кількісними та якісними показниками, яких Вища рада правосуддя планує досягти за рахунок видатків державного бюджету у 2026–2028 роках, є:

кількість актів, прийнятих Вищою радою правосуддя, її органами, дисциплінарними інспекторами та членами Вищої ради правосуддя у 2026 році, – 6250 од., у 2027 році – 6200 од., у 2028 році – 6200 од.;

кількість прийнятих актів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя  – 280 од. щороку.

Кількість прийнятих актів щодо призначення судді на посаду, переведення та відрядження судді, а саме:

кількість прийнятих актів щодо призначення судді на посаду у 2026 році – 600 од., у 2027 році – 900 од., у 2028 році – 700 од.;

кількість прийнятих актів щодо переведення та відрядження судді у 2026 році – 370 од., у 2027 році – 350 од., у 2028 році – 250 одиниць.

Кількість прийнятих актів щодо тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, звільнення судді з посади, припинення відставки судді, а саме:

кількість прийнятих актів щодо тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя (у частині дисциплінарного провадження) у 2026 році – 14 од., у 2027 році – 16 од., у 2028 році – 16 од.;

кількість прийнятих актів щодо звільнення судді з посади у 2026 році – 320 од., у 2027 році – 300 од., у 2028 році – 300 од.;

кількість прийнятих актів щодо припинення відставки судді у 2026 році –  10 од., у 2027 році – 5 од., у 2028 році – 4 од.;

кількість прийнятих актів, якими завершено розгляд справ (заяв) щодо несумісності, – 20 од. щороку;

кількість прийнятих дисциплінарними інспекторами актів про залишення без розгляду дисциплінарних скарг – 2400 од. щороку;

кількість прийнятих Дисциплінарними палатами актів, якими завершені дисциплінарні провадження щодо суддів, – 6400 од. щороку;

кількість прийнятих актів за результатами розгляду скарг на рішення у дисциплінарних справах – 100 од. щороку;

кількість розглянутих запитів на інформацію та звернень – 7000 щороку;

питома вага прийнятих актів у загальній кількості матеріалів, що надійшли на розгляд Вищої ради правосуддя, – 76 %;

частка рішень, що оскаржені до Верховного Суду, за якими прийнято рішення про залишення їх без змін, у загальній кількості оскаржених рішень – 90 %.

Крім того, визначено пріоритетні завдання фінансового забезпечення Вищої ради правосуддя на 2026 рік на загальну суму 41 540,8 тис. грн, а саме:

за кодом економічної класифікації видатків (далі – КЕКВ) 3132 «Капітальний ремонт інших об’єктів» – 41 272,6 тис. грн, з метою забезпечення належних умов для розміщення працівників служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя в орендованій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 15-А, загальною площею 638,6 кв. м, що потребує капітального ремонту; з урахуванням експертного звіту ДП «Укрдержбудекспертиза» та зведеного кошторисного розрахунку вартості капітального ремонту будівлі за адресою: вул. Тарасівська, буд. 15-А (з коригуванням прогнозованої вартості робіт станом на 2025 рік), орієнтовна вартість виготовлення проєктно-кошторисної документації на капітальний ремонт адміністративної будівлі становить 1080,0 тис. грн, експертизи проєктної документації – 65,0 тис. грн, орієнтовна вартість капітального ремонту адміністративної будівлі – 40 127,6 тис. гривень;

за КЕКВ 2270 «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв» – 268,2 тис. грн, у тому числі за КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання» – 219,4 тис. грн, за КЕКВ 2272 «Оплата водопостачання та водовідведення» – 48,8 тис. грн, що пов’язано зі зміною тарифів на оплату теплової енергії, водопостачання і водовідведення та необхідністю забезпечення додаткових витрат на оплату комунальних послуг в орендованій будівлі.

Водночас для забезпечення належного функціонування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя ухвалено рішення про  тимчасове розміщення служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя в адміністративній будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, буд. 57 (7-й та 8-й поверхи).

Зазначене приміщення, окрім ремонту, потребує створення локальної обчислювальної мережі та автоматизованих робочих місць користувачів, які включають в себе комп’ютерну, офісну техніку та серверне обладнання разом із необхідними монтажними роботами. Необхідним також є створення системи контролю доступу для забезпечення належного пропускного режиму доступу до приміщення, обладнаної конференц-зали для участі в засіданнях в режимі відеоконференцзв’язку та проведення інших заходів в режимі онлайн.

Перелік необхідного обладнання та техніки:

моноблоки, сервер, телефонні апарати – усього на суму 1374 тис. грн;

локальна обчислювальна мережа разом із монтажними роботами – усього на суму 411 тис. грн;

система контролю доступу разом із монтажними роботами – усього на суму 102 тис. грн;

обладнання для конференц-зали разом із монтажними роботами – усього на суму 745 тис. гривень.

Крім цього, 2026 рік є останнім роком підтримки виробником міжмережевого екрана, який є ключовим елементом локальної обчислювальної мережі Вищої ради правосуддя, у зв’язку із чим збільшуються ризики помилок у роботі або припинення працездатності цієї локальної обчислювальної мережі.

Отже, також необхідно врахувати потребу в закупівлі нового актуального міжмережевого екрана. Орієнтовна вартість такої закупівлі на сьогодні становить 300 тис. гривень.

2.2. Верховний Суд

Пріоритетним завданням фінансового забезпечення Верховного Суду для досягнення цілей державної політики за бюджетною програмою 0551010 «Здійснення правосуддя Верховним Судом» на 2026 рік і два наступні бюджетні періоди визначено створення належних умов для функціонування Верховного Суду. Реалізація бюджетної програми 0551010 «Здійснення правосуддя Верховним Судом» має за мету забезпечення кожному права на справедливий суд, сталості та єдності судової практики в порядку і спосіб, що визначені процесуальним законодавством.

Ключовими кількісними та якісними показниками, яких Верховний Суд планує досягти за рахунок видатків державного бюджету у 2026–2028 роках, є:

кількість справ і матеріалів, що знаходяться на розгляді у Верховному Суді, – 110 000 од. щороку;

кількість наданих висновків до проєктів законодавчих актів – 100 од. щороку;

кількість прийнятих рішень щодо звернень до Конституційного Суду України – 4 од. щороку;

середня кількість справ і матеріалів, що знаходяться на розгляді в одного судді-доповідача Верховного Суду, – 561 од. щороку;

частка розглянутих Верховним Судом справ і матеріалів у їх загальній кількості, що знаходяться на розгляді, – 80 % щороку;

рівень довіри учасників судового розгляду до діяльності Верховного Суду – 80 % щороку.

Верховий Суд також зауважив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за бюджетною програмою 0551010 «Здійснення правосуддя Верховним Судом» визначено бюджетні призначення в сумі 2 430 397,5 тис. грн, зокрема: 1 948 072,4 тис. грн – за загальним фондом бюджету, 482 325,1 тис. грн – за спеціальним фондом бюджету. Видатки на оплату праці з нарахуваннями визначено в сумі 1 915 509,9 тис. грн у повному обсязі за загальним фондом бюджету, що відповідає рівню, передбаченому в Державному бюджеті України на 2024 рік. Видатки на комунальні послуги передбачено за загальним фондом бюджету в сумі 24 469,8 тис. грн та 11 269,4 тис. грн за спеціальним фондом бюджету Верховного Суду.

Майже всі поточні видатки для належного організаційного забезпечення здійснення процесуальної діяльності Верховного Суду (послуги з технічного захисту інформації, технічного обслуговування систем пожежогасіння, вентиляції, сигналізації, послуги зв’язку, пошти, інтернет-провайдерів, із перекладу процесуальних документів, придбання конвертів для надсилання службової кореспонденції, товарів, необхідних для забезпечення безперебійної роботи комп’ютерної техніки, паперу, мийних і дезінфекційних засобів та утримання в належному стані приміщень Верховного Суду) у 2025 році заплановано за спеціальним фондом бюджету, який формується за рахунок коштів судового збору.

2.3. Вищий антикорупційний суд

Вищий антикорупційний суд, надаючи інформацію щодо пріоритетних завдань його фінансового забезпечення на 2026 рік і два наступні бюджетні періоди, зауважив, що ціллю діяльності є подолання та запобігання корупції в Україні, здійснення правосуддя та судового контролю у кримінальному провадженні. Пріоритетними завданнями є: забезпечення здійснення належного розгляду судових справ і створення умов для безперешкодного здійснення правосуддя.

Очікуваними ключовими кількісними та якісними показниками, яких Вищий антикорупційний суд планує досягти за рахунок видатків державного бюджету у 2026–2028 роках, є:

чисельність суддів – 63 од. щороку;

чисельність працівників – 414 од. щороку;

кількість справ і матеріалів, розглянутих у Вищому антикорупційному суді, у 2026 році – 12 344 од., у 2027 році – 12 424 од., у 2028 році – 12 500 од.;

кількість розглянутих Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду справ та матеріалів, які надійшли від судів загальної юрисдикції, у 2026 році – 11 од., у 2027 році – 13 од., у 2028 році – 15 од.;

кількість розглянутих Апеляційною палатою справ та матеріалів, які надійшли від першої інстанції Вищого антикорупційного суду, у 2026 році – 1463 од., у 2027 році – 1763 од., у 2028 році – 2063 од.;

кількість матеріалів, які надійшли до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з урахуванням вимог процесуальних кодексів у межах компетенції суду апеляційної інстанції, у 2026 році – 70 од., у 2027 році – 75 од., у 2028 році – 80 од.;

рівень задоволення відвідувачів діяльністю апарату Вищого антикорупційного суду у 2026 році – 85 %, у 2027 році – 87,5 %, у 2028 році – 89 %.

2.4. Державна судова адміністрація України

Державна судова адміністрація України повідомила, що пріоритетними завданнями фінансового забезпечення судів, органів та установ системи правосуддя, функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності яких вона здійснює, на 2026–2027 роки є:

забезпечення належного розгляду судових справ, забезпечення судів належними приміщеннями, запровадження електронних сервісів та електронного суду, забезпечення охорони приміщень судів та особистої безпеки суддів, виплата заборгованості за рішеннями судів, винесених на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя.

Водночас Державна судова адміністрація України вказала на показники бюджетної програми, яких заплановано досягти за рахунок видатків державного бюджету на відповідні роки:

кількість судових справ, що надійде на розгляд, у 2026 році – 4 146 963 од., у 2027 році – 5 335 663 од.;

кількість судових справ, що будуть вирішені, у 2026 році – 4 126 452 од., у 2027 році – 5 144 213 од.;

вирішені справи до загальної кількості справ, що надійшли на розгляд до судів, у 2026 році – 99,5 %, у 2027 році – 96,4 %;

кількість придбаних засобів інформатизації у 2026 році – 801 359,5 од.,  у 2027 році – 780 266,4 од.;

кількість примірників легалізованих комп’ютерних програм у 2026 році – 10 039 од., у 2027 році – 10 515 од.;

кількість впроваджених підсистем / модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи – 4 од. щороку;

кількість приміщень судів та установ, що охороняються Службою судової охорони, – 733 од. щороку;

кількість суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, щодо яких Службою судової охорони здійснюється державне забезпечення особистої безпеки, – 55 осіб щороку;

кількість виконаних рішень судів, винесених на користь суддів, – 7 од. щороку;

кількість виконаних рішень судів, винесених на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя, – 20 од. щороку.

Водночас Державна судова адміністрація України поінформувала про рівень її фінансового забезпечення як головного розпорядника бюджетних коштів у 2025–2027 роках:

фонд оплати праці та нарахування на оплату праці у 2025 році – 68,9 %, у 2026 році – 61,8 %, у 2027 році – 61,5 %;

видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв у 2025 році – 88,4 %, у 2026 році – 85,2 %, у 2027 році – 81,9 %;

інші видатки споживання  у 2025 році – 47,2 %, у 2026 році – 70 %, у 2027 році – 68,8 %;

видатки розвитку у 2025 році – 11,7 %, у 2026 році – 13,9 %, у 2027 році – 20 %;

виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя – 0,6 % щороку;

усього видатків у 2025 році – 60,9 %, у 2026 році – 57 %, у 2027 році – 57,8 %.

За всіма напрямами використання бюджетних коштів наявний дефіцит. Така негативна тенденція недофінансування розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня в системі Державної судової адміністрації України зберігається протягом останніх років.

За результатами аналізу бюджетних призначень, передбачених Державній судовій адміністрації України як головному розпоряднику бюджетних коштів на 2025 рік, виявлено, що 90 % усього фінансового ресурсу спрямовано на оплату праці та нарахування на заробітну плату, тобто судова система має соціально направлений бюджет.

Стосовно підготовки пропозицій до Бюджетної декларації на 2026–2028 роки Державна судова адміністрація України проводить роботу щодо уточнення показників потреби у фінансових ресурсах розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня на 2026–2027 роки та формування відповідних показників на 2028 рік.

2.5. Вищий суд з питань інтелектуальної власності

Вищий суд з питань інтелектуальної власності у відповідь на запит Вищої ради правосуддя надав пропозиції щодо пріоритетних завдань фінансового забезпечення цього суду на 2026 рік і два наступні бюджетні періоди.

У листі наведено розрахунки першочергових потреб щодо матеріально-технічного забезпечення діяльності цього суду, а також обсягу фінансування, необхідного для забезпечення оплати праці разом із нарахуваннями для суддів і працівників апарату Вищого суду з питань інтелектуальної власності та його Апеляційної палати у разі їх призначення.

У додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Вищому суду з питань інтелектуальної власності за загальним фондом державного бюджету передбачено 4356,8 тис. грн видатків споживання, з них на оплату праці – 3454,0 тис. гривень.

За зведеною інформацією згідно з пропозиціями до Бюджетної декларації на 2026–2028 роки, обсяг потреб Вищого суду з питань інтелектуальної власності для забезпечення повноцінної та належної діяльності суду є таким:

за бюджетною програмою 0951010 «Здійснення правосуддя Вищим судом з питань інтелектуальної власності» 274 684,6 тис. грн щороку, у тому числі: поточні видатки 205 481,7 тис. грн, з них оплата праці та нарахування на оплату праці – 189 782,6 тис. грн щороку, оплата комунальних послуг та енергоносіїв – 191,1 тис. грн щороку, інші поточні видатки – 400,0 тис. грн щороку; капітальні видатки – 69 202,9 тис. грн щороку, з них капітальний ремонт – 27 644,9 тис. грн щороку;

за бюджетною програмою 0951020 «Здійснення правосуддя Апеляційною палатою Вищого суду з питань інтелектуальної власності» – 119 180,9 тис. грн, у тому числі: поточні видатки – 83 023,9 тис. грн, з них оплата праці та нарахування на оплату праці – 75 092,3 тис. грн щороку, оплата комунальних послуг та енергоносіїв – 169,2 тис. грн щороку, інші поточні видатки – 96,0 тис. грн щороку; капітальні видатки – 36 157,0 тис. грн щороку, з них  капітальний ремонт – 13 800 тис. грн щороку;

На обґрунтування запланованих видатків зазначено, що за умови, якщо Вищий суд з питань інтелектуальної власності буде сформовано і він почне функціонувати в системі правосуддя, зміна показників у 2026 році порівняно з 2025 роком пов’язана з досягненням цілей державної політики у сфері захисту прав інтелектуальної власності шляхом здійснення правосуддя у порядок і спосіб, які визначені процесуальним законодавством.

Питання фінансування новоутвореного суду є ключовим і дасть змогу здійснювати пріоритетні завдання. Видатки сприятимуть забезпеченню належних матеріальних умов для виконання обов’язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи, що своєю чергою, забезпечить належні умови для справедливого й неупередженого розгляду справ у розумні строки. Нові видатки дадуть змогу створити робочі місця як для суддів, так і для працівників апарату суду, та здійснити розбудову ІТ-інфраструктури, яка відповідатиме сучасним міжнародним стандартам та забезпечить реалізацію пріоритетів Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

3. Проблемні питання фінансового забезпечення потреб судової гілки влади

В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України (частина перша статті 12² Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Вища рада правосуддя з розумінням ставиться до складної фінансово-економічної ситуації в державі у зв’язку з російською агресією, однак вважає за доцільне вкотре наголосити на проблемах фінансового забезпечення потреб судової гілки влади, належний рівень якого сприятиме забезпеченню кожному доступу до правосуддя, скороченню строків розгляду судових справ та збільшенню кількості розглянутих судових справ, що в сукупності мінімізує можливі порушення прав осіб, які звернулися до суду, та, відповідно, підвищить довіру до суду і авторитет правосуддя в суспільстві.

Протягом останніх років однією з головних проблем фінансового забезпечення потреб судової гілки влади, розв’язання якої є нагальним завданням держави як гаранта незалежного та справедливого суду, залишається забезпечення видатків на оплату праці працівників судової системи.

3.1. Суддівська винагорода

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно із частинами першою – третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду – 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду – 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Починаючи з 2021 року, законами України про Державний бюджет України на відповідний рік визначається окремий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється для визначення базового посадового окладу судді, – 2102 грн (дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, установленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року), тоді як прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку зростав.

Вища рада правосуддя під час бюджетних процесів на відповідні роки наголошувала на хибності підходу щодо визначення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється для визначення посадового окладу судді, як такого, що суперечить статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», висловлювала прохання виключити із проєктів законів про Державний бюджет України на відповідний рік такі положення. На жаль, застереження Вищої ради правосуддя були проігноровані.

Зазначимо, що інструктивний лист Міністерства фінансів України від 7 серпня 2024 року № 04110-08-6/23207, зокрема, містить вимогу до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, Вищої ради правосуддя та Державної судової адміністрації України під час розподілу граничних показників за загальним фондом та обсягу надходжень за спеціальним фондом забезпечити видатки на суддівську винагороду (винагороду судді) з урахуванням умов, що визначені на 2024 рік, фактичної чисельності суддів на 1 серпня 2024 року, а також передбачити видатки для обґрунтованої кількості вакантних посад суддів, які будуть заповнені до кінця 2024 року та протягом 2025 року.

У зазначеному інструктивному листі доведено до відома головних розпорядників коштів державного бюджету, що під час здійснення розподілу граничних показників на 2025–2027 роки слід ураховувати, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишається на рівні 2024 року.

У публічному зверненні до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, ухваленому рішенням від 29 серпня 2024 року № 2585/0/15-24, Вища рада правосуддя наголосила на неможливості продовження у 2025 році подібної практики держави щодо визначення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Однак абзацом п’ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» вчергове встановлено окремий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а саме 2102 гривні, який становить 69,4 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2025 року, який визначено в сумі 3028 гривень.

Відповідна позиція є помилковою, адже продовження у 2025 році та у 2026–2028 роках подібної практики щодо визначення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, суперечить чинному законодавству й призводить до порушення порядку та умов нарахування й виплати суддівської винагороди згідно із частиною другою статті 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на це судді за захистом своїх порушених прав звертаються до суду.

Зокрема, Верховний Суд у справах № 360/503/21, № 400/2031/21, № 120/19262/21-а зазначив, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Судді не належать до соціальної демографічної групи населення, для якої прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» водночас із встановленням на 1 січня 2021 року прожиткових мінімумів, зокрема для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму – прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, який становив 2102 гривні.

Верховний Суд констатував, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Заміна на підставі абзацу п’ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270 грн), іншою розрахунковою величиною (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, – 2102 грн), яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена, була неправомірною.

Позиція Верховного Суду у цій категорії спорів залишається сталою.

Зокрема, згідно з висновками Верховного Суду в постановах від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24, від 13 листопада 2024 року у справі № 200/1707/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 120/147/22-а зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, отже, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди немає.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України в рішеннях від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Зрештою Верховний Суд наголосив, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України, статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Водночас Спеціальний доповідач Організації Об’єднаних Націй з питання незалежності суддів і адвокатів Маргарет Саттертуейт у доповіді «Незалежність суддів та адвокатів», представленій на 79-й сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (пункт 71 b порядку денного) (далі – Доповідь Спеціального доповідача ООН), зокрема, зауважила, що згідно зі статтею 7 Загальної декларації прав людини та статтею 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права всі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист закону. Для реалізації цього принципу всі особи повинні мати рівний доступ до систем правосуддя, а судді повинні забезпечувати неупереджене і послідовне застосування одних і тих самих правових норм незалежно від влади, статусу, рівня добробуту, раси, статі або будь-яких інших ознак, що стають основою для дискримінації. Для виконання цього завдання судді мають бути незалежними. Вони повинні мати можливість ухвалювати рішення у справах «без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з чийого б то не було боку і з яких би то не було причин» (пункт 9 розділу ІІ).

У контексті наведеного важливо зазначити, що професія судді в останні роки значною мірою втратила свою привабливість для представників української юридичної спільноти, зокрема, через надмірне навантаження більшості суддів, зниження соціального статусу суддів, неприйнятні умови праці, а також з огляду на недостатньо високе матеріальне забезпечення порівняно з розміром заробітної плати (доходу) професійного юриста (адвоката).

Зазначені чинники, з одного боку, є причиною відтоку суддівських кадрів, з іншого – не сприяють залученню до професії судді потрібної кількості правників високого рівня.

Станом на сьогодні базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 63 060 грн (30 х 2102 грн), судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду – 105 100 грн (50 х 2102 грн), судді Верховного Суду – 157 650 грн (75 х 2102 грн).

При цьому, для прикладу, за інформацією Міністерства фінансів України, у 2024 році середній розмір нарахованої заробітної плати в Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей становив 56,5 тис. грн, у Міністерстві юстиції України – 66,8 тис. грн, у Антимонопольному комітеті України – 91,7 тис. грн, керівництва Державного агентства з питань кіно – 125,7 тис. грн, керівництва Фонду державного майна України – 127,4 тис. грн, керівництва Національного агентства України з питань державної служби – 145 тис. гривень.

Проблема нестачі кандидатів на суддівські посади та зниження привабливості суддівської кар’єри, крім України, спостерігалася також у кількох країнах-членах та спостерігачах Європейської мережі рад правосуддя (ЄМРП), зокрема Бельгії, Англії та Уельсі, Литві, Норвегії, Португалії, Шотландії, Словенії. З огляду на це у 2022 році ЄМРП створила робочу групу, яка займається вивченням витоків цієї проблеми та пошуком ефективних рішень для підвищення привабливості суддівської кар’єри.

Згідно зі звітом групи Тематичного Діалогу ЄМРП «Привабливість суддівської кар’єри», затвердженим на Генеральній Асамблеї ЄМРП у Римі 12–14 червня 2024 року (далі – звіт ЄМРП), вагомим фактором, що вплинув на непривабливість суддівської кар’єри, стала значно нижча заробітна плата порівняно зі спеціалістами з аналогічною кваліфікацією в інших галузях права або юристами, які практикують приватно.

З метою вирішення ситуації, що склалась, у звіті ЄМРП рекомендує переконатися, що суддівська винагорода є достатньою для забезпечення незалежності та неупередженості суддів, беручи до уваги значну відповідальність і широкий спектр завдань, які виконують судді, а також аналогічні зарплати в інших юридичних професіях, забезпечити конкурентоспроможний і привабливий пакет винагороди для суддів (пункт 19 розділу ІІІ звіту ЄМРП).

Відповідно до звіту ЄМРП під час роботи діалогової групи відбувався обмін досвідом щодо того, як члени та спостерігачі ЄМРП вирішують питання недостатньої привабливості суддівської професії та яких зусиль вони докладають на національному рівні для розв’язання цієї проблеми.

Для прикладу, у Нідерландах спонукальними факторами для залучення правознавців до роботи в судовій системі є хороша оплата праці, а також належний баланс між роботою та особистим життям, гнучкі умови праці, змістовна робота та можливість брати участь у вирішенні соціальних питань.

У Франції судді отримують премії відповідно до роду діяльності. Наприклад, магістрати, яким доведеться працювати вночі або у вихідні, отримають додатковий бонус. Є також щомісячна премія від 34 % до 50 % залежно від посади, премія за роботу, яка має певну відповідальність і технічну складність, і премія за боротьбу з тероризмом.

В Італії суддівські «рівні» були знижені, судова реформа запровадила оцінювання професійної компетентності, яке проводиться раз на чотири роки протягом максимум 28 років. Законом також запроваджено автоматичну систему коригування, яка розраховує та адаптує заробітну плату магістратів до вартості життя, ураховуючи коливання заробітної плати державних службовців.

Згідно з пунктами 36, 37 розділу ІІІ Доповіді Спеціального доповідача ООН суддям, як правило, не забороняється займатися позасудовою діяльністю, якщо вона не применшує високого статусу їхньої посади і не перешкоджає виконанню суддівських обов’язків. Їх слід позитивно заохочувати до літературної та педагогічної діяльності та читання лекцій у галузі права, оскільки така діяльність, найімовірніше, слугуватиме інтересам суспільства. Судді можуть отримувати розумну винагороду за допустиму позасудову діяльність, якщо її сума не перевищує винагороди, яку отримала б інша людина, яка не є суддею, виплата не створює конфлікту інтересів, а джерело не викликає підозр у здійсненні неправомірного впливу або необ’єктивності.

Водночас Спеціальний доповідач зазначає, що неправомірний вплив більш імовірний, якщо суддя отримує значну винагороду за додаткову діяльність порівняно з її / його звичайним доходом. Ризик також зростає, якщо позасудова діяльність фінансується або організовується суб’єктами, які неодноразово фігурували в судочинстві або мають явний довгостроковий інтерес у формуванні судової практики, включно з юридичними фірмами або групами, що мають свої економічні інтереси. Економічні суб’єкти можуть налагоджувати відносини із судовими органами, організовуючи та фінансуючи семінари з підготовки суддів. Суддям дозволяється отримувати відшкодування витрат, пов’язаних з участю в заході або зустрічі, що присвячені удосконаленню законодавства, правової системи або здійснення правосуддя. Однак ризик неправомірного впливу виникає, коли обсяг наданого фінансування неспівмірний із метою заходу.

Отже, особливо актуальним на сьогодні є пошук шляхів відновлення престижності професії судді в Україні, одним із яких є забезпечення розміру суддівської винагороди, конкурентного та привабливого для представників юридичної спільноти, зокрема, шляхом зменшення різниці в суддівській винагороді суддів місцевих судів, апеляційних судів та Верховного Суду.

3.2. Спеціальна доплата судді місцевого загального суду

Важливою новелою Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є встановлення спеціальної доплати до посадового окладу суддям місцевих загальних судів.

Статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у випадках, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», судді місцевого суду в межах коштів, передбачених у кошторисі на суддівську винагороду, щомісяця виплачується спеціальна доплата в розмірі п’яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Така спеціальна доплата є тимчасовою, не вважається складовою суддівської винагороди судді, не застосовується для цілей перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання та не впливає на нього.

Згідно з пунктом 1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» цей Закон набирає чинності з 1 січня 2025 року, крім статті 41 цього Закону, яка набирає чинності з дня набрання чинності законом про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виплати судді місцевого суду спеціальної доплати, але не раніше 1 січня 2025 року.

Для забезпечення виплати судді місцевого суду спеціальної доплати, передбаченої статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а також інших спеціальних доплат, пов’язаних із понаднормовим навантаженням та здійсненням правосуддя на територіях активних бойових дій чи територіях можливих бойових дій, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, розроблено та зареєстровано у Верховній Раді України проєкт Закону про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виплати судді місцевого суду спеціальної доплати (реєстр. № 12244-1 від 10 грудня 2024 року) (далі – законопроєкт № 12244-1).

Цим законопроєктом пропонується доповнити розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» положеннями про те, що у 2025 році всім суддям місцевих судів щомісячно виплачується спеціальна доплата у розмірі 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Законопроєктом № 12244-1 також пропонується передбачити, що у 2025 році:

1) судді місцевого суду щомісячно виплачується спеціальна доплата у розмірі 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, якщо такий суддя здійснює правосуддя у місцевому суді, в якому середня кількість днів, необхідних для розгляду справ і матеріалів, що надійшли у попередньому звітному кварталі, перевищує середній показник по Україні, визначений Державною судовою адміністрацією України відповідно до показників середньої тривалості розгляду судових справ, рекомендованих рішенням Вищої ради правосуддя від 24 листопада 2020 року № 3237/0/15-20. Перелік таких місцевих судів щоквартально затверджується рішенням Ради суддів України за поданням Державної судової адміністрації України та за погодженням із Вищою радою правосуддя;

2) судді щомісячно виплачується спеціальна доплата:

у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді – якщо такий суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований на територіях активних бойових дій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

у розмірі 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді – якщо такий суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований на територіях можливих бойових дій для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Спеціальні доплати, передбачені цим проектом Закону, є тимчасовими, не вважаються складовими суддівської винагороди, не застосовуються для цілей перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання та не впливають на нього.

Розгляд законопроєкту № 12244-1 триває.

Водночас, як зазначено в пояснювальній записці до законопроєкту № 12244-1, видатки для забезпечення виплати судді місцевого суду спеціальної доплати, передбаченої статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», та інших спеціальних доплат у повному обсязі передбачені Державним бюджетом України на 2025 рік.

Отже, з урахуванням принципу прогнозованості бюджетної політики такі видатки Державного бюджету необхідно розрахувати також на 2026–2028 роки.

3.3. Оплата праці працівників апаратів судів, органів та установ системи правосуддя

Проблемним питанням фінансового забезпечення судової гілки влади вже кілька років поспіль залишається рівень оплати праці працівників апаратів судів, органів і установ системи правосуддя, який є критичним для працівників апаратів місцевих та апеляційних судів. Гарантована частка заробітної плати визначена державою на низькому рівні та не здатна забезпечити гідний рівень їхньої винагороди, а нарахування премій у зв’язку зі станом забезпечення відповідних видатків або не є можливим, або забезпечене в мінімальному розмірі.

Водночас у жорстоких умовах збройної агресії російської федерації проти України працівники апаратів судів продовжують сумлінно виконувати свою роботу, часто під обстрілами, ризикуючи життям. Деяким працівникам апаратів судів довелося переїхати після зміни територіальної підсудності судових справ судів, у багатьох зруйноване житло, життєві обставини значно ускладнилися, а рівень заробітної плати не дає змоги задовольнити хоча б мінімальні потреби. При цьому, щоб правосуддя не зупинилося, працівники апаратів судів працюють навіть у позаробочий час. Їхні компетентність та відповідальність мають бути належним чином винагороджені державою.

Неналежний рівень фінансування оплати праці працівників апаратів місцевих та апеляційних судів призводить до плинності кадрів, ускладнення заповнення вакантних посад, а отже, до неукомплектованості штату апаратів судів.

Відповідна тенденція до поступового відтоку кваліфікованих та досвідчених працівників судової системи призводить до надмірного навантаження як на суддів, так і на працівників апаратів судів.

Окреслена ситуація потребує зміни підходів до оплати праці працівників судової системи.

Пунктами 11, 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16, 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону України «Про державну службу». З метою встановлення розмірів посадових окладів у 2025 році державні органи в межах юрисдикції поділяються за різними типами.

У 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається із таких частин:

1) стала заробітна плата – посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за ранг державного службовця, грошова допомога, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інші доплати, передбачені законами України;

2) варіативна заробітна плата – премії, компенсації за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (пункт 13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2023 року № 1109 затверджено Каталог типових посад державної служби і критерії віднесення до таких посад, який визначає перелік сімей та рівнів типових посад державної служби, містить їх опис з метою проведення класифікації посад державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році та перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад.

Водночас затверджений цією постановою перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад не містив посад державної служби в секретаріатах Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в апаратах Верховного Суду, вищих спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів, а також у Державній судовій адміністрації України та її територіальних управліннях.

У зв’язку із цим Вища рада правосуддя звернулася до Кабінету Міністрів України із пропозицією щодо якнайшвидшого ухвалення постанови, яка має за мету повноцінне врегулювання питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя (рішення від 16 січня 2024 року № 100/0/15-24).

5 липня 2024 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 794 «Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя, інших державних органів на основі класифікації посад у 2024 році», якою визначено, що оплата праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя у 2024 році, які провели класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» без застосування коефіцієнтів (пункт 1).

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2024 року № 794 перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409, викладено в новій редакції, до якої включено посади державної служби в секретаріатах Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в апаратах Верховного Суду, вищих спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів, а також у Державній судовій адміністрації України та її територіальних управліннях.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2025 році» (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 10 травня 2024 року № 537, від 5 липня 2024 року № 794, від 31 грудня 2024 року № 1534) затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2025 році, а також перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад.

Суди, органи та установи системи правосуддя наприкінці 2023 року та на початку 2024 року провели класифікацію посад державної служби.

При цьому, оскільки специфіка справ, що розглядають Господарський суд міста Києва, Київський окружний адміністративний суд, Київський апеляційний суд, Північний апеляційний господарський суд, Шостий апеляційний адміністративний суд, та їх суб’єктний склад свідчать, що юрисдикція (підсудність) цих судів із місцезнаходженням у місті Києві не обмежується територією міста Києва та Київської області та поширюється на всю територію України, класифікацію посад державної служби для працівників апаратів зазначених судів переглянуто, проведено повторну класифікацію посад, визначивши юрисдикцію та тип цих державних органів на рівні «1.3» (лист Національного агентства України з питань державної служби від 23 серпня 2024 року № 8224/92-24). Водночас з урахуванням юрисдикції (підсудності) зазначених судів обґрунтованим є підвищення їхнього рівня юрисдикції та типу державних органів до рівня Верховного Суду.

До Вищої ради правосуддя станом на сьогодні продовжують надходити звернення голів місцевих та апеляційних судів, у яких зазначено, що проведення класифікації посад державної служби в судах не вирішило питання з конкурентоспроможністю заробітної плати працівників апаратів судів з огляду на суттєве збільшення навантаження, поєднане з кадровим дефіцитом. Унаслідок цього в місцевих та апеляційних судах відбувається постійний відтік високопрофесійних кадрів, які забезпечують діяльність суду і без яких здійснення правосуддя надзвичайно ускладнюється.

Перегляд класифікації посад для працівників апаратів місцевих та апеляційних судів шляхом підвищення рівня юрисдикції та типу цих державних органів суттєво покращить ситуацію з кадровим забезпеченням, адже конкурентний рівень заробітної плати дасть змогу залучити до роботи в судах якомога більше кваліфікованих працівників, що сприятиме ефективному функціонуванню судової системи.

3.3.1. Оплата праці працівників патронатних служб у системі правосуддя

Запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2025 році» (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 10 травня 2024 року № 537, від 5 липня 2024 року № 794, від 31 грудня 2024 року № 1534) система оплати праці не охоплює численної кількості працівників державних органів у системі правосуддя, які не є державними службовцями, – працівників патронатних служб, зокрема радника, помічника голови суду, заступника голови суду, секретаря судової палати, секретаря пленуму, і що найголовніше – помічника судді.

Водночас саме на працівників патронатних служб, зокрема помічників суддів, покладено одну з найважливіших функцій в організаційному забезпеченні процесуальної діяльності судів. Однак гарантований державою їхній посадовий оклад у структурі оплати праці є неспівмірним з посадовими окладами державних службовців апаратів судів.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» установлено кваліфікаційні вимоги до помічника судді, помічника судді Верховного Суду. Відповідно до статті 157 цього Закону помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років.

Пунктом 20 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 (зі змінами), передбачено повноваження помічника судді, а саме:

– здійснює підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для розгляду конкретної судової справи;

– бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проєкти судових рішень, запитів, листів, інших матеріалів, пов’язаних із розглядом конкретної справи;

– здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам справи, які беруть участь у справі відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень;

– здійснює контроль за своєчасним проведенням експертними установами призначених у справах експертних досліджень, за своєчасним виконанням органами внутрішніх справ ухвал судді про примусовий привід, а в разі невиконання таких ухвал – готує проєкти відповідних нагадувань тощо;

– готує проєкти доручень суду про виконання судами інших держав окремих процесуальних дій, про вручення судових документів з цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ, про екстрадицію правопорушників на територію України;

– сприяє оформленню, виконанню доручень судів іноземних держав відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, інших міжнародно-правових договорів України про правову допомогу, ратифікованих Верховною Радою України;

– виконує інші доручення судді, що стосуються організації розгляду судових справ.

Помічник голови суду, помічник заступника голови суду, секретаря судової палати за дорученням голови суду, заступника голови суду, секретаря судової палати:

– здійснює організаційно-аналітичне забезпечення роботи голови суду, заступника голови суду, секретаря судової палати апеляційного суду;

– готує інформаційні матеріали, виступи, проєкти доповідей, співдоповідей, розпоряджень з питань роботи суду, судової палати;

– узагальнює матеріали про хід виконання виданих головою суду (заступником голови, секретарем судової палати) наказів і рішень зборів суду, зборів судової палати;

– забезпечує взаємодію голови суду, заступника голови суду, секретаря судової палати з правоохоронними та іншими державними органами, громадськими організаціями, а у випадку відсутності судді-спікера чи прессекретаря – засобами масової інформації з питань здійснення правосуддя та готує відповідні матеріали;

– забезпечує організацію прийому громадян головою суду, заступником голови суду, секретарем судової палати, бере участь у прийомі громадян;

– виконує функції, визначені для помічника судді.

З огляду на широке коло завдань працівників патронатних служб та високий рівень відповідальності за їх виконання відсутність реформування системи оплати праці унеможливлює реалізацію одного з напрямів Стратегії реформування державного управління України на 2022–2025 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року № 831-р, – підвищення прозорості, передбачуваності та справедливості заробітної плати, посилення ролі сталої частини й обмеження варіативної частини заробітної плати, а також зменшення та усунення розриву в оплаті праці.

Отже, важливо наголосити на необхідності якнайшвидшого вжиття скоординованих і дієвих заходів з метою невідкладного формування єдиних підходів до оплати праці працівників патронатних служб державних органів у системі правосуддя, зокрема місцевих та апеляційних судах, шляхом внесення змін до відповідної постанови або прийняття окремої постанови, яка унормовуватиме зазначене з урахуванням специфіки патронатної служби державних органів системи правосуддя та сприятиме посиленню ролі сталої частини й обмеження варіативної частини їхньої заробітної плати, а також зменшенню та усуненню розриву в оплаті праці порівняно з працівниками, які займають посади державної служби.

У контексті наведеного вище зауважуємо, що 8 квітня 2024 року на розгляд Верховної Ради України народні депутати України внесли проєкт Закону «Про внесення змін до частини шостої статті 150 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо оплати праці державних службовців апаратів судів», реєстраційний № 11158 (далі – законопроєкт № 11158).

Як зазначено у пояснювальній записці, законопроєкт № 11158 розроблено з метою врегулювання деяких питань оплати праці державних службовців апаратів судів та створення належних умов для функціонування судів, гарантованих Конституцією України, з огляду на численні звернення судів, згідно з якими проведення класифікації посад державної служби в судах не вирішило питання з конкурентоспроможністю заробітної плати працівників апаратів судів з урахуванням суттєвого збільшення навантаження, поєднаного з кадровим дефіцитом.

У законопроєкті № 11158 запропоновано внести зміни до статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими, зокрема, передбачено врегулювання питання належної оплати праці державних службовців апаратів судів шляхом застосування до посадових окладів регіональних коефіцієнтів, виклавши частину шосту цієї статті в такій редакції:

«6. Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.

До розмірів посадових окладів державних службовців апаратів судів, встановлених схемою посадових окладів, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п’ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.».

Вища рада правосуддя в консультативному висновку, затвердженому рішенням від 14 травня 2024 року № 1439/0/15-24, підтримала законопроєкт № 11158 за умови врахування викладених у рішенні пропозицій.

Водночас Вища рада правосуддя наголосила, що законопроєктом № 11158 передбачено встановлення регіональних коефіцієнтів до посадових окладів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя, що, своєю чергою, не вирішує питання оплати праці помічників суддів, які є представниками патронатної служби.

З метою врегулювання питання належної оплати праці як державних службовців системи правосуддя, так і помічників суддів Вища рада правосуддя запропонувала внести зміни до частини шостої статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виклавши її в такій редакції:

«6. Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для працівників апаратів судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.

До розмірів посадових окладів працівників апаратів судів, установлених схемою посадових окладів, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п’ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.».

Розгляд законопроєкту № 11158 триває.

3.3.2. Збільшення фінансування державної житлової Програми «єОселя» з метою включення до переліку пільгових категорій осіб, які в рамках цієї програми зможуть претендувати на доступне іпотечне кредитування за фіксованою річною ставкою 3 % у гривні, суддів, працівників апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя, а також членів їх сімей

З метою дотримання прав суддів, працівників апаратів судів, інших працівників органів та установ системи правосуддя на житло під час дії на території України правового режиму воєнного стану Вища рада правосуддя ухвалила публічне звернення до Кабінету Міністрів України (рішення від 24 грудня 2024 року № 3734/0/15-24), у якому висловила прохання розглянути питання про внесення змін до пункту 3 Умов забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» (далі – Товариство, Укрфінжитло) доступного іпотечного кредитування громадян України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2022 року № 856 (далі – Умови), шляхом включення до переліку пільгових категорій осіб, які можуть претендувати на доступне іпотечне кредитування за фіксованою річною ставкою 3 % у гривні, суддів, працівників апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя, а також членів їх сімей.

Міністерство економіки України листом від 24 січня 2025 року № 3832-06/8001-07 повідомило Вищу раду правосуддя про те, що під час розгляду питання внесення змін до Умов у частині збільшення переліку громадян, яким Укрфінжитло надаватиме компенсацію, необхідно врахувати той факт, що на реалізацію державної житлової Програми «єОселя» Товариство залучає фінансові ресурси на внутрішньому ринку відповідно до ринкових умов, у тому числі для надання доступного іпотечного кредитування та сплати компенсації. Збільшення фінансового навантаження на Укрфінжитло може призвести до збитковості Товариства та зриву реалізації цієї програми, а тому внесення змін до Умов щодо порушеного питання може розглядатись за умови визначення джерела покриття витрат.

Наголошуємо, що втілення зазначеної ініціативи Вищої ради правосуддя є важливим кроком у підтримці суддів, працівників апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя, а також членів їх сімей, які мають потребу в доступному житлі. Програма «єОселя» вже продемонструвала свою ефективність, допомігши тисячам сімей отримати пільгові кредити, а тому збільшення фінансування цієї програми з метою включення до переліку пільгових категорій осіб суддів, працівників апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя, а також членів їх сімей підкреслить зобов’язання держави щодо поліпшення житлових умов для своїх громадян та підтримки соціально-економічного розвитку країни.

3.4. Забезпечення судів та органів судової влади належними приміщеннями

Особливо гостро під час воєнного стану постає питання забезпечення судової гілки влади видатками розвитку в достатньому обсязі з метою приведення об’єктів системи правосуддя до належних умов, визначених державою.

За інформацією Державної судової адміністрації України, станом на 31 грудня 2024 року кількість апеляційних та місцевих судів – 758, з яких 590 судів здійснюють правосуддя у 680 будівлях / приміщеннях.

Державна судова адміністрація України повідомила також про таке:

площа приміщень, на яких заплановано проведення робіт із нового будівництва, у 2025 році становить 4415,6 кв. м, у 2026 році – 2694,1 кв. м, у 2027 році – 1725,1 кв. метра;

кількість приміщень, у яких проведено роботи з капітального ремонту, у 2025 році становить 2 од., у 2026 році – 19 од., у 2027 році – 13 одиниць;

площа приміщень, у яких проведено роботи з реконструкції та реставрації, у 2025 році становить 3623,5 кв. м, у 2026 році – 5981,5 кв. м, у 2027 році – 6702,8 кв. метра.

Крім цього, Державна судова адміністрація України зазначила, що станом на 23 січня 2025 року від початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 150 приміщень 139 судових установ зазнало пошкоджень різного ступеня, аж до повного руйнування та розкрадання майна, із них:

142 приміщення є судами (127 судів);

6 приміщень територіальних управлінь Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Служби судової охорони (в Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Харківській, Чернігівській та Херсонській областях);

1 приміщення Національної школи суддів України;

1 приміщення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Детальну інформацію про пошкодження приміщень судових установ у розрізі областей розміщено на вебсайті Державної судової адміністрації України за посиланням: https://dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_buildings/1746316/.

Частина судів знаходиться на тимчасово окупованих територіях або в зонах бойових дій, що обмежує можливість проведення інвентаризації та оцінки потреб у відновленні будівельних робіт.

За попередніми розрахунками Державної судової адміністрації України, для відновлення роботи судів у зазначених приміщеннях із проведенням комплексних ремонтних робіт, придбанням необхідного обладнання та меблів необхідно орієнтовно понад 2 млрд гривень.

Водночас Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Державній судовій адміністрації України як головному розпоряднику бюджетних коштів передбачені видатки розвитку за спеціальним фондом Державного бюджету в сумі лише 278,3 млн гривень.

Отже, цей напрям фінансування судової влади потребуватиме значних капіталовкладень з метою забезпечення капітального будівництва, ремонту та реконструкції окремих приміщень судів, у тому числі приміщень, які перебувають в аварійному стані, пошкоджені чи повністю зруйновані внаслідок бойових дій, а також забезпечення судових установ технікою та обладнанням, необхідними для повноцінного їх функціонування.

3.5. Забезпечення інших видатків споживання судів, органів та установ системи правосуддя на достатньому рівні, що дасть змогу забезпечити їх стабільну роботу в умовах воєнного стану

Особливої уваги заслуговує потреба в належному фінансуванні поточних видатків на забезпечення судочинства (на поштові відправлення, закупівлю паперу, послуги інтернет-зв’язку, обслуговування оргтехніки, інформаційних систем, винагороду присяжним тощо), а також видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Недостатній обсяг цих видатків може призвести та призводить до припинення / обмеження надсилання судами поштової кореспонденції, відключення судів від мережі Інтернет, заборгованостей з оплати комунальних платежів тощо та, відповідно, до порушень права громадян на доступ до правосуддя.

3.6. Розвиток електронного судочинства

Вища рада правосуддя неодноразово наголошувала на важливості розвитку електронного судочинства в Україні як одного зі способів забезпечення покращення доступу до правосуддя та скорочення видатків на матеріально-технічне забезпечення діяльності органів судової влади.

Питання цифровізації судочинства як одне із ключових питань порушується в межах підготовки до офіційних переговорів про вступ України до Європейського Союзу, цифровізація судочинства також передбачена низкою реформ на період
до 2027 року в Ukraine Facility Plan.

4. Підсумки

Належне фінансування є передумовою ефективної діяльності всіх органів системи правосуддя щодо реалізації заходів, які мають за мету забезпечення своєчасного та якісного розгляду судових справ, а отже, задоволення суспільних потреб та очікувань.

У пункті 9 Меморандуму про економічну та фінансову політику від 11 грудня 2024 року № 30221/0/2-24 констатовано: «Ми однаковою мірою зосереджені на визначенні заходів політики, які зможуть допомогти нам досягти високих і стійких темпів зростання, в тому числі за допомогою сценаріїв зростання, які мотивують пріоритети реформ, спрямованих на вступ до ЄС. Наше середньо- та довгострокове зростання в повоєнний період буде вирішальною мірою залежати від каталізації високих і стійких рівнів інвестицій, підтримки притоку мігрантів, відновлення людського капіталу та створення сприятливого бізнес-середовища, яке могло б сприяти зростанню сукупної факторної продуктивності (СФП), що допоможе наблизитися до європейських рівнів доходів. У цьому плані вирішальний вплив могло б мати створення рамкових механізмів для післявоєнної відбудови, які б дозволили нам поглинути значні офіційні ресурси, а також каталізувати приватний капітал, у тому числі прямі іноземні інвестиції. Реформи, необхідні для досягнення стратегічної мети вступу до ЄС у поєднанні з поступовою інтеграцією до європейського внутрішнього ринку через Угоду про асоціацію та Угоду про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі, будуть вкрай важливими компонентами такої стратегії. Реалізація цих широкомасштабних політик та реформ вимагатиме від нас непохитної відданості протягом тривалого періоду».

Вища рада правосуддя поділяє задекларовані в цьому Меморандумі наміри та вкотре наголошує на важливості створення належної матеріально-технічної бази для суддів, працівників апаратів судів та працівників судової системи, адже без забезпечення своєчасного та якісного розгляду судових справ неможливо досягти поліпшення бізнес-клімату та інвестиційної привабливості держави, а отже, задовольнити суспільні потреби й очікування, що безпосередньо пов’язано з гідним рівнем кадрового та фінансового забезпечення судової системи.

З огляду на зазначене, з урахуванням пропозицій, які висловили головні розпорядники бюджетних коштів системи правосуддя, пріоритетними завданнями фінансового забезпечення судової гілки влади та її незалежності є:

заповнення вакантних посад суддів, особливо в місцевих та апеляційних судах, і завершення розпочатих конкурсних процедур із добору суддів, а також приведення фактичної чисельності працівників апаратів судів до нормативної з метою збалансування рівня навантаження;

забезпечення в повному обсязі видатків на виплату суддівської винагороди у порядку й розмірах, що визначені законодавством, а також забезпечення розміру суддівської винагороди, конкурентного та привабливого для представників юридичної спільноти;

забезпечення видатків на виплату спеціальної доплати до посадового окладу суддям місцевих загальних судів;

забезпечення видатків на заробітну плату працівникам апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя за рахунок загального фонду державного бюджету в розмірі, який дасть змогу сформувати й утримувати висококваліфікований штат органу, спроможний організовувати та забезпечувати надання публічних послуг у сфері правосуддя на рівні, що задовольняє суспільні очікування;

формування єдиних підходів та стандартів щодо оплати праці державних службовців, а також працівників патронатних служб судів, органів та установ системи правосуддя, які відповідали б високим стандартам виконуваної ними роботи, забезпечували гідний рівень заробітної плати й унеможливлювали плинність і нестачу досвідчених кадрів у судовій системі;

забезпечення видатків на нарахування на фонд оплати праці у визначеному законодавством розмірі;

забезпечення збільшення фінансування державної житлової Програми «єОселя» з метою включення до переліку пільгових категорій осіб, які в рамках цієї програми зможуть претендувати на доступне іпотечне кредитування за фіксованою річною ставкою 3 % у гривні, суддів, працівників апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя, а також членів їх сімей;

забезпечення в повному обсязі видатків на оплату комунальних послуг і енергоносіїв та належного фінансування інших поточних видатків на здійснення судочинства;

забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи;

забезпечення судів, органів та установ системи правосуддя сучасними технічними засобами й обладнанням з метою їх повноцінної діяльності та належного ведення судового процесу;

облаштування приміщень судів, органів та установ системи правосуддя відповідно до нормативно визначених вимог, а також забезпечення у приміщеннях, у яких розташовані суди, у кабінетах суддів і працівників апаратів судів належних умов для здійснення судочинства;

забезпечення відновлення приміщень судових установ, пошкоджених чи повністю зруйнованих унаслідок бойових дій;

Вища рада правосуддя вкотре наголошує, що надходження від сплати судового збору належить до спеціального фонду державного бюджету, витрати якого проводяться виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (стаття 23 Бюджетного кодексу України). З огляду на зазначене фінансове забезпечення захищених статей видатків (оплата праці, оплата комунальних послуг і енергоносіїв) за рахунок спеціального, а не загального фонду є неприйнятним, ураховуючи зовнішній вплив на обсяг надходжень у вигляді судового збору, зокрема можливість зменшення протягом бюджетного періоду його розмірів за деякими позиціями чи розширення пільг зі сплати судового збору. Більше того, в умовах воєнного стану прогнозування таких надходжень ускладнено, що створює додаткові загрози для забезпечення достатнього рівня фінансування судової гілки влади.

Водночас належне фінансове забезпечення судів є важливою передумовою для ефективної діяльності судової гілки влади, зокрема для формування доброчесного та високопрофесійного суддівського корпусу і апаратів судів, про що неодноразово зазначала Консультативна рада європейських суддів. Це також є одним із програмних питань Ukraine Facility та одним із питань переговорного процесу Європейської Комісії в розділі 23 «Верховенство права та основоположні права та свободи».

З метою дотримання вимог статті 130 Основного Закону України щодо забезпечення державою фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів Вища рада правосуддя просить урахувати пропозиції щодо пріоритетних завдань фінансового забезпечення судової гілки влади та її незалежності під час формування і складання Державного бюджету України на 2026 рік і показників державного бюджету на 2027−2028 роки з огляду на обґрунтовану потребу у фінансуванні головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя – Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, Державної судової адміністрації України, Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Вища рада правосуддя